НЕ ВЕЗЕ ТА Й ВЕЗЬНЕ!..

Приїхав зранку до району,

Бо треба довідку дістать,

Відбив чиновниці поклона,

Бач, повезло, вдалось застать! 

Сказала: ‒ Треба почекати,

Після обіду підійдіть!

Став місце де-небудь шукати

Годинку-дві пересидіть.

Сиджу, мов дурень, у кав’ярні,

Давно обід вже пропустив,

Хиткі надії та примарні,

Чого хотів ‒ перехотів…

Заходжу в кабінет, діждався,

Де довідка? ‒ питаю я!

Але зовсім розчарувався…

Сидить чиновниця моя

Та й каже: ‒ Експертну оцінку

Тепер потрібно Вам зробить!

Рукою взявшись за печінку,

Питаю: ‒ А куди сходить?

Прислів’я згадую старезне,

Як геть понурено пішов:

‒ Що ж, не везе, колись та й везьне,

Усіх не стопчеш підошов!