ПОБАЧИЛОСЬ ДАНТЕ СЯЙВО

”Ми терпіти будем з Адамом” ‒

Єва вирішила ще в Раї

І народжених із гріхами

Бог людей від тих пір карає.

 

Все на грішній землі від неї ‒

ˮСвітом править любовˮ, ще Данте,

Так в кінці поеми своєї

Всьому світу схотів сказати.

 

Світом править любов ... до грошей,

Не до ближнього чи до Бога,

Тягне в пекло важка всіх ноша,

Бо не в Рай веде ця дорога.

 

Між Чистилищем, Пеклом, Раєм

Стерли люди давно всі грані,

Вже святого ніде немає ‒

Ці субстанції віртуальні.

 

Лев, Пантера й Вовчиця з лісу

В Пекло пропуску не питають,

Там немає ніде завіси

Та й назад дороги немає.

 

Кажем: ˮЦарство небеснеˮ завжди,

Як когось проводжаєм в безвість,

Тільки кривимо проти правди,

Бо не згадуємо про чесність.

 

Все сплелось у людській уяві,

Марнотратство й шахрайство правлять,

Блудять люди заради слави,

Доброчесність і в грош не ставлять.

 

Все ж побачилось Данте сяйво,

Де красу і добро шанують,

Серед квітів вогняних майва

Душі праведників панують.

 

Чи комедія це чи мрія,

Та відомо нам, грішним, здавна:

Не вмирає в душі надія,

Боїмось ми й шануєм Фавна.