ПІД ВОСЬМЕ БЕРЕЗНЯ

Перебіг часу все міняє,

На те він й невблаганний час,

Традиції вже забуваєм,

Що завелись віддавна в нас.

 

Не варто піддаватись моді

І не губитись між часів,

Хай не стають на перешкоді

Чужих потоки голосів.

 

Себе, відколи пам’ятаю,

В нас Восьме березня було,

В цей день жінок своїх вітаєм,

Так і в традицію ввійшло.

 

Її й сьогодні не порушим,

Віддавши шану всім жінкам,

Слів підберемо найтепліших,

Тоді тепліше стане й нам.

 

Людського роду берегині

В непевний час – у час тривог,

Такими є вони і нині,

Підтримують для перемог.

 

І дочкам й матерям й коханим

Присвячуться ці рядки,

Бо гояться й душеві рани

З легкої їхньої руки.

 

Це свято буде не останнім,

Поки живі чоловіки,

Земного щастя і кохання

Вам, ніжні й дорогі Жінки!