БАБУСИНА НАЛИВКА

Як глиною помазану долівку,

Як стіл святковий в світлі каганця,

Я пам’ятаю бабину наливку

На покуті між колосків вінця.

Бувала із смородини чи вишні,

Немов нектар і зовсім не хмільна,

В соку своєму ягідки колишні ‒

Смачна, солодка й дуже запашна.

Перед Різдвом бабуся нас чекала ‒

Вечерю по традиції несли,

Наливкою своєю частувала,

Та все старіла, поки ми росли.

Карбованця, а то і мідяками,

Бо що в старенької тоді було?

Давала всім, прощаючись із нами,

Хустинкою втираючи чоло.

До старості своєї пам’ятаю

Те, що ціню з свого дитинства сам,

Святі традиції із мого краю,

Як найдорожче, в спадок передам.

Ото ж зроблю онукові наливку,

Поставлю у Святвечір перед ним,

Щоб пам’ятав він дідову домівку,

Згадав колись онукам вже своїм.