В ЖИТТЄВОМУ КРУГОВОРОТІ

Доводилось багато бачить,

Але нічого від сім’ї,

Що важливіше й більше значить,

Нема у пам’яті моїй.

 

Маленькі діти вимагають

Уваги і забот від нас,

Та хто ростив, ті добре знають –

Це був благословенний час.

 

Ось діти підростати стали,

Проблем додавши многократ,

Колись лиш спати не давали,

Тепер горошать, наче град.

 

Питання сиплють, забаганки,

Росте на це в них апетит,

І сушим голову від зранку,

Чим темп такий задовольнить.

 

Признатись, разом з цим радієм,

Так, що і груди розпира,

Вселяються у них надії,

Що дасть плоди і ця пора.

 

Старіть помалу починаєм,

Та діти зовсім підросли,

І ми заботи нові маєм,

Бо молодими й ми були.

 

Не зглянулись, як на порозі

На зиму осінь поверта,

В душі тепліє й до морозів –

Онуків зграйка підроста.

 

Ми бачим в них себе малими,

Такими ж їх батьки були,

Своє життя проходим з ними,

Стаємо знову, як колись.

 

І так круговорот постійно

Міняє кадри у житті,

То він вперед іде повільно,

То верне в роки молоді.