ПРОГРЕС І КАЛІГРАФІЯ

Я аж із того покоління,

Яке чорнильниці носило,

Писало старанно, з сопінням,

Та так, що пера аж скрипіли.

 

Найкраще клякси нам вдавались,

За них, підкреслених червоним,

Від мами дома діставалось,

Аж сльози капали солоні.

 

У зошитах за дві копійки

Такі етюди виникали –

Шедеври під косу́ лінійку,

Що вже нічим не витирались.

 

Як народився ще й лівшею,

П’ятірки, брате, не побачиш,

Не вдасться подружитись з нею –

Спіткатимуть одні невдачі.

 

Отак й мені ”поталанило”,

Піднесла доленька гримасу,

Навчався важко, через силу,

Чекаючи слушно́го часу.

 

Ідуть роки й десятиліття,

Старе у нове переходить…

Отак і ми за пів століття

Старіючи, виходим з моди.

 

Тепер чорнильниці забулись

І ручок з перами не видно,

Старі часи давно минулись…

І каліграфія, безслідно.

 

Виходим з моди, чи втрачаєм?

Мабуть, як чесним бути, друге,

Коли вже пізно - нарікаєм,

Та потім знову йдем по кругу.