ПРОСТОВОЛОСІ, ГОЛІ Й БОСІ

Були зовсім недавно в моді

Латки на ліктях виразні,

Сьогодні ж носять у народі

Дірки упоперек колін.

 

А голова простоволоса,

Немов коліно, аж блищить,

І ходять люди ці, як босі,

Ефектно, значить слід терпіть.

 

Лишилося зовсім півкроку

Щоб стати зовсім голяком,

А гріх сховаєм без мороки,

Прикривши з пальми пояском.

 

Тоді на дерево, у джунглі,

Та й перетворимось у мавп,

І станем тикать людям дулі,

Аж з чотирьох скрутивши лап.

 

Для чого нам тоді столітня

Культура та увесь прогрес?

Ну назбиралось трохи сміття ‒

У власній голові ж, не десь!

 

Що скажуть люди, як побачать?

Куди подітися тоді?

І чи за нами хтось заплаче

В тому безлюдді й самоті?

 

Тоді вже плакать буде пізно −

Одні примати на гіллі,

Мов мавпи, гавкать будем злісно,

На не людській уже землі.

 

Давайте ж будем рятуватись,

Земля у космосі одна,

Єдина на мільярди мати −

Неопалима купина.

 

Простоволосі, голі й босі,

Хоч дірки латками заший,

Які були, такі ще й досі,

Хрест з глупоти несемо свій.