ЦІЛЮЩА СИЛА ОПТИМІЗМУ

Важкі часи, непевні дні

Збивають з ніг потоком лави.

Живеш, як у тяжкому сні,

Біля смердючої канави.

 

Ти ледь терпиш і втому жил,

І тиск гнітючої тривоги,

Останні крихти власних сил,

І тіла не тримають ноги.

 

Та енергетика іде,

І ти стоїш, аж поки змога,

Цей негатив ще приведе

З тунелю в світлу перемогу.

 

Стаєш сильнішим ти тоді,

А злигодні самі минають.

Живи в терпінні та труді,

Мажорні ноти ще заграють.

 

Та як же вистоять вдалось

В пітьмі і холоді самому,

Що гріло, чим тоді жилось,

Дух оптимізму був у чому?

 

Писались вірші в ті часи,

Душа прекрасного просила,

Являлись образи краси,

Надія оптимізмом зріла.

 

Краса врятує світ душі, 

Ніколи сил добра не вбити.

І вічним буде той рушій

Людський, що змушує творити!