З БУХТИ-БАРАХТИ

Казки з бухти-барахти не складають,

Роками пишуть їх, бо на віки,

І як птахи, сюжети не злітають

Немов з-під стріхи, з легкої руки.

Завжди вони в народі популярні,

Розказують, а слухають малі,

Побачивши, купляють у книгарні,

Тому в хатах є в кожному селі.

А справжня казка мудрість зберігає,

Майстерно вплетену в дотепний код,

Вона ще у дитинстві осідає

В головах, що утворюють народ.

Живуть там небувале і реальне

І мирно співіснують добре й зле,

Там не розділиш корисне й повчальне,

Великим може стати вмить мале.

Тепер знічев’я пишуть, косо-криво,

Але воно, як в казці, нарозхват,

Казкове – це таке, що неправдиве,

То й замість уперед  − ефект назад.

З бухти-барахти путнім не виходить,

Ніщо, тим більше казка малюкам,

Бо що посієш в голові, те й вродить.

Як часто вірять в нас таким казкам!