Ц І Н И, П О К И Ж И В Е Ш (переклад з Віри Аношиної)

Дитинство згадуємо лиш тоді,

Коли на п’яти наступає старість.

Роки порівнюєм старі та молоді,

Щоб оцінити те, що нам дісталось.

Дісталось нам дитинство без пригод,

В якому радощі були простенькі

Хліб з маслом – найсмачніший бутерброд,

Кіно і книгам ми були раденькі.

Прийшли до нас і радощі кохання,

Народження дітей, в житті удачі…

Із близькими прощалися в останнє…

Тепер, як згадуємо – серцем плачем.

Нові етапи ждуть після розпуки:

Знаходь, щоб жити, зачіпку вагому –

Любов дітей, народження онуків!

Поки живеш, радій, всьому земному!

Вера Аношина

Ц Е Н И, П О К А Ж И В Е Ш Ь…

Мы вспоминаем детство лишь тогда,

Когда на пятки наступает старость.

В сравнении мы познаём года,

Оценивая то, что нам досталось.

А нам досталось детство без хлопот,

В котором были радости простые:
Хлеб с маслом - самый вкусный бутерброд,

Да книги и кино - друзья нам дорогие.

Потом достались радости любви,

Рождение детей, в делах удачи...

Прощаясь с близкими, бросали ком земли...

О них тоскуем, часто сердцем плачем.

Но впереди нас ждёт другой этап,

В котором будут радости другие:

Любовь детей, рождение внучат!

Цени, пока живешь, все радости земные!