НЕ В ТЕ ПОВІРИЛИ

Не в те, мабуть, повірили

Та не туди пішли,

Чи з компасом не звірились?

Невчасно почали?

 

Хотілося як краще нам,

А вийшло як завжди,

То й молимось чужим богам,

Відбившись череди.

 

Було таке в житті не раз,

Нам кажуть манівцем ‒

І це вже, як дороговказ,

Ми йдемо за слівцем.

 

Четвертий рік ми згадуєм

Час втрачених надій,

Нікого вже не радує

Химера євромрій.

 

Йдемо кудись та мантрами

Підспівуєм собі

І променів за хмарами

Не бачимо, сліпі.

 

Стрічаємо загрозу там,

Де мариться вона,

А де не видно, вироста

Страшніша і без дна.

 

Хто може нам зарадити

Минути ту діру?

Бо як вже будем падати ‒

Нащадки не зберуть.

 

Ось так йдемо, не бачучи

Ніякої мети,

Себе питаєм, плачучи:

‒ Куди ж тепер іти?