НЕОДНОЗНАЧНИЙ ЧАС

Можливо я сьогодні не сучасний,

Мабуть сидить в мені консерватизм,

Категоричний і несвоєчасний,

Не вмію я боротися із ним?

 

Та відкидаю показне й фальшиве,

Брутальність пірсінгів, татуювань,

Мені нескромне − значить некрасиве,

Веде до гіркоти й розчарувань.

 

Дірок на джинсах я не переношу

І не люблю браваду й епатаж,

Та без огиди бачити не можу

Нав’язливий і показний кураж.

 

Ходив у школу з латками на ліктях,

Тому пізнав “естетику” дірок,

В селянок лаком не блищали нігті

Й чобіт кирзою міряли ми крок.

 

Учитель мусить учнів розуміти,

Але вони чи зрозуміють нас?

І все ж покликані ми їх учити...

В такий живем неоднозначний час.

 

Дай Боже нам не збитися з дороги,

Лицем не втрапити в брудний кювет,

А молодим надати допомогу,

В піке щоб не скінчився їхній злет.

 

Легкі думки та меркантильні мрії

Витають в нерозумній голові,

Від них незріла молодість дуріє,

Шляхи все вибираючи криві.

 

Хай я сьогодні зовсім не сучасний,

Комусь не до смаку консерватизм,

Та злу завадить треба своєчасно,

Щоб потім не боротися із ним.